Iсторiя методу

Відкриття кисню, дало поштовх для досліджень інших газів та їх впливу на організм. Відкриття інгаляційних аналгетиків та анестетиків пов'язане із технічною революцією (кінець XVIII століття).

Виявлено та описано властивості закису азоту як аналгетика та як легкого наркотика. Джозеф Прістлі, Джеймс Уатт, Томас Беддоу – науковці та дослідники, що долучились до популяризації та розвитку інгаляції газами.

Авторську назву «звеселяючий газ» (“laughing gas”) дав Хемфрі Деві - хімік, який досліджував дію Закису Азоту на собі.

Популярності Закис Азоту набув завдяки розвагам британських аристократів - «ха-ха оргіям» (1799 - 1863 роки).

Першим успішним застосуванням в медицині вважається досвід Гораціо Уеллса (американський стоматолог) із видалення зуба з використанням інгаляції закисом азоту.

У американській стоматології Закис Азоту почали активно застосовувати із середини XIX століття. Гаррі Колтон за три місяці видалив із використанням Закису Азоту більше 10000 зубів. Організував клініку Колтона «Безболісне видалення» із шістьма філіями по всій Америці. Широке застосування в загальній хірургії газ отримав у вигляді суміші з інгаляційними анестетиками (ефір, галотан, севофлюран, тощо).